Ти ще сьогодні знов прийшла до мене
Утішилась душа - а то немало.
І зашуміли трави сном зеленим,
І сонце понад світом піднімалось.
Крізь трав зелено – золоте волосся
Ти дивилась вірно так і влюблено,
І враз мені чомусь таке здалося
Що в житті не все, не все загублено.
А ти мені щось тихо шепотіла
І знов надії збільшувалась сила
Якось невміло і якось несміло,
Так біла лебідь розпускає крила.
І трепетно душі уже до краю
Я зазираю знову в твої вічі,
Так радісно мені – тепер я знаю
Що все зникає – тільки не навічно.
Парище
2019р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843381
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.07.2019
автор: Мартинюк Надвірнянський