[u][b]«Українська вишиванка»[/b][/u]
(Поезії, пісні)
[i][b]Літературно-мистецький кіш «Ріднокрай»[/b][/i]
(Випуск сьомий)
[u]Видавництво «Інтер Парк»[/u]
[u][i]Лубни – 2019[/i][/u]
(Об’єм – 240 сторінок)
Кожен раз тепер коли братиму в руки альманах «Українська вишиванка» отримуватиму приємність не лише від поезій вміщених в збірці, а ще й від спогадів пов’язаних з теплим спілкуванням з групою її авторів на гостинній Волині.
Цю і минулі зустрічі, як і вихід в світ цього (вже сьомого) і попередніх альманахів ініціювали і здійснили співзасновники літературно-мистецького коша «Ріднокрай» Віталій Назарук, Олександр Печора і Микола Серпень.
Назва збірки – «Українська вишиванка» – визначає і головну тему представлених 240 віршів 73 авторів. Певна кількість поезій стали піснями. До деяких з них в збірці є ноти, а на деякі надано інтернет-посилання і при бажанні ті пісні можна знайти і послухати в Мережі.
Читаючи прозовий твір, нехай навіть фантастичного жанру, так чи інакше бачиш лінійність викладу – початок, середину, сюжетну кульмінацію, кінцівку чи висновок. А от занурюючись в «Українську вишиванку» не відчуваєш руху ні за віссю часу, ні за координатами місця, натомість впадаєш в своєрідний медитативний стан внутрішнього персонального переживання в глибинах поетичного простору.
Тексти одної тематики в збірці споріднені, але не однорідні. Єднає їх українність, патріотичність, національні почуття, наповненість даром одухотворення. Але вони і несхожі між собою композиційно, інтонаційно; різняться ритмом, образами, формою, змістом, психологічною чи емоційною насиченістю.
Для прикладу, наведу лише по одній строфі з віршів декількох авторів.
В Лесі Геник Вишиванка це:
[i]… наче світ увесь на полотні
вмістився тут дрібненькими стібками…[/i]
(«Вишиванка» с.31*)
Любов Ігнатова на питання «Що таке вкраїнська вишиванка?» дає багато означень, ось лише кілька з них:
[i]
… Це любов безмежна на землі,
Це яскраві сонячні світанки
І весняна пісня журавлів…
Це молитва мовлена без слів.[/i]
(«Що таке вкраїнська вишиванка?» с.82)
Микола Серпень переконаний, що Вишиванка окрилює:
[i]
Вишиванку надівши на себе,
Кожен з нас ніби крила надів -
Відчуває безкрайність він неба,
Й силу золота спілих хлібів![/i]
(«Вишиванка» с.179)
В Тетяни Мирошниченко Вишиванка викликає радість від патріотичних почуттів і бажання передати її дітям:
[i]Як вдягну осяйну вишиванку –
Променію, радію щоранку!
Це тепло передам доні й сину,
Щоб любили свою Україну.[/i]
(«Я – українка» с.116)
В пісні Олександра Печори Вишиванки – це спомини:
[i]
Напилися повені береги Сули.
Вишиванки-спомини знову розцвіли.
Ой літа-журавлики, вже спада вода…
Розквітай і радуйся, земле молода.[/i]
(«Вишиванки мамині» с.150)
В Віталія Назарука Вишиванка згадується в батьківських напутніх словах:
[i]Носи сорочку-вишиванку,
Їж житній хліб, бо сила в нім.
Вставай щоденно на світанку!
Співай! Душею не німій…[/i]
(«Земля в хустинці» с.124)
Героїня вірша Тетяни Горобець вишиванку лаштує для милого:
[i]Вишию для тебе милий вишиванку,
Вкладу туди небо, тихії світанки.
І любов гарячу, що ношу у серці,
Виложу нитками кольори веселки.[/i]
(«Вишиванка милому» с.36)
Наталя Данилюк дістає вишиванку зі скрині, як реліквію:
[i]Змахне сорочка крильми-рукавами,
Немов журавка, що смакує вись,
Весняними живими кольорами
Її бабуся вишила колись.[/i]
(«Скриня» с.42)
Для Ніни Діденко Вишиванка оберіг і предмет гордості:
[i]Іду я гордо по Парижу
У вишиваночці новій![/i]
(«Вишиванка в Парижі» с.60)
Людмила Лєгостаєва Вишиванкою кидає виклик ворогам:
[i]
Одягаючись в вишиванку,
Виклик кидаю ворогам!
Хай ухопить їх лихоманка
І поглине навік тайга![/i]
«Одягаючись в вишиванку» с.97)
Ганна Демиденко бачить в вишиванці не лише веселкові кольори:
[i]У вишиванці – кольори веселки
Й червоний з чорним теж переплелись,
І доля хлібороба невесела,
Й борця за волю, що велась колись.[/i]
(«У вишиванці» с.46)
Згорьована мати у вірші Інеси Доленник в труну сину вбитому москалями кладе Вишиванку:
[i]…Вона не зомліла, змінився лише її лик.
Вона лише стала одразу, як хмара осіння.
А потім поклала в труну вишиванку й рушник
І гладила тіло скалічене милого сина.[/i]
(«А мати бійцям наказала відкрити труну…» с.66 )
Учасник АТО Юрій Щербик пише:
[i]Болить і вам… я знаю… Встану зранку –
Усім нам сили в Бога попрошу…
Якщо не камуфляж, то вишиванку
Носити маю право… і ношу![/i]
(«На виклик часу» с.234)
Олена Іськова-Миклащук з гіркотою звертається до псевдопатріота:
[i]Вже звично одягаєш вишиванку.
Твій новий імідж: український стрій.
Хіба лиш ти? В нас етнолихоманка:
Священний одяг на душі старій.[/i]
(«Псевдопатріоту» с.84)
Світлана Моренець нагадує про емігрантів для яких Вишиванка - це символ єднання:
[i]І не потрібні слова чи зізна́ння,
хто вони родом й зібрались чого,
бо вишиванка - це символ єднання
в світі безмежнім народу мого.[/i]
(«Нашого цвіту – по всьому світу» с.120)
Лідія Скрипка запрошує на свято Вишиванки:
[i]Софійки, Петрики, Марічки, Йванки,
У цей врочистий надзвичайний день
Спішіть скорій на свято Вишиванки –
На свято світла, радості й пісень.[/i]
(«Вишиваний парад» с.192)
В вірші Галини Литовченко сама природа взялася за вишивку:
[i]Зникла літня заполоч в траві,
Золотим шитвом бравує осінь.
Передзвоном храми вікові
Відізвались в листі стоголоссям.[/i]
(«Золоте шитво» с.104)
Вважаю, що тему для збірки «Українська вишиванка» обрано дуже вдало, бо Вишиванка не лише важлива складова нашого національного вбрання, вона ще є емблемою української загальнонародної традиції. Переміщення Вишиванки в художньо-поетичний простір проявляє її з несподіваного боку, відкриває цілий спектр символів і значень, в ній проступають не помічені поза художнім контекстом властивості, ситуації і міркування.
Чудовий вийшов альманах!
Читайте українську поезію!
---------------
Віктор Охріменко
20.07.2019
*– в дужках назва вірша і номер сторінки в збірці.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843376
Рубрика: Нарис
дата надходження 28.07.2019
автор: Віктор Ох