Вже тиждень, як приїхала з Волині, де у тісному колі друзів-поетів пролетіли три доби, як одна хвилина. Але вражень стільки, що не вміщаються у душі, тому знов пишеться про Волинь.
Волинь – України прадавня земля.
Народ її волею звик смакувати:
Супроти поляків, супроти Кремля
Стіною вставав, щоби долю кувати.
Волині земля – це лісів таїна
І Шацьких озер голубінь легкокрила,
І сивих туманів нетлінна стіна,
Що серце уже не одне підкорила.
Волині земля – замок Любарта. Край,
Де Лесина пісня розправила крила,
В озерах – русалки, в полях – сонцеграй.
Для себе такою Волинь я відкрила.
Волині земля – то святий оберіг,
І вірність його перевірена часом.
Сьогодні також український поріг
Синочки її бережуть на Донбасі.
Волині земля – край каштанів і лип,
Що тішаться маками і чебрецями,
Сини її кращі за волю лягли,
Пишатися може й сьогодні борцями.
Волині земля – надто горда земля,
В людей її теж особлива порода:
Ніколи не бути тут зайдам Кремля,
Бо волі вона вже не випустить зроду!
16.07.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843297
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.07.2019
автор: Ганна Верес