МАЕСТРО

Браво,  Маестро!  Зал  кричав…
Вкривали  квіти  з  залу  сцену.
Зал  шаленів,  а  він  мовчав,
На  фоні  красок  гобилену.

Царицю  музики  в  руках,
Тримав  Маестро,  як  святиню.
Він  толк  знав  в  музиці  й  жінках,
Моливсь  на  них,  як  на  богиню.

Маестро  –  справжній  віртуоз,
Його  навчила  скрипка  грати.
Він  грав  для  сміху  і  всерйоз,
Він  зал  умів  зачарувати.

Ридала  скрипка,  бо  душа,
Слізьми  вмивала  власні  струни.
Маестро  грою  воскрешав,
Стелив  для  залу  пишне  руно.

А  потім  зал  пішов  в  танок,
Маестро  танцював  на  сцені.
І  кожне  па,  і  кожен  крок,
Про  нього  говорили  –геній.

Маестро  –  не  лише  звання,
Це  вищий  клас  для  музиканта.
Його  це  долі  обрання,
Вище  звання  його  таланту.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843229
Рубрика: Присвячення
дата надходження 27.07.2019
автор: Віталій Назарук