Що тепер? Яким шляхом підемо?
І на кого буде́м нарікати?
Що загубим, а що знайдемо?
Кому рідну віддали матір?
В чиї руки віддали долю?
Яке буде в країні майбутнє?
Не згубити би мову і волю,
А все інше - це діло набутнє.
Що робити тим хлопцям на Сході?
Хто ж бо дасть їм толкову пораду?
Розвернути всі танки ... і "з ходу"
Усім разом - в Верховну Раду ...
Хай тоді під гарматним прицілом
Присягають на вірність народу
І п'ять років займаються ділом ...
А як ні - то пряму "кулю в лоба".
Скільки нас, українців, гнобили,
В тюрмах нищили, віру топтали,
Та ми знов розпускали крила,
Крізь пропалену землю зростали.
Є ще вірні сини України,
Є ще порох в порохівницях,
Не допустимо знову руїни,
Хай їм навіть таке і не сниться.
Не поможуть їм в Раді мандати,
Бо не знищити наше коріння!
Якщо й думали нас закопа́ти,
То не знали, що ми - насіння!
© Зоряна Кіндратишин
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842920
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.07.2019
автор: Зоряна Кіндратишин