Жовтіє поле в сонячнім вбранні

За  обрієм  згаса  спекотний  день,
У  вечора  в  долонях  сонце  тліє,
В  нічних  акордах  зоряних  пісень
Прозора  тиша  трепетно  німіє.

Повільно  йду  стежиною  в  поля,
Вдихаю  ніжні  зілля  аромати,
В  небеснім  дзеркалі  красується  земля
Й  кущі  троянд,  що  квітнуть  біля  хати.

Жовтіє  поле  в  сонячнім  вбранні,
До  неба  сонях  радісно  всміхається,
А  край  дороги  вже  на  виданні
П'янка  медунка  з  вітром  обіймається.

Той  солод  степу  вабить  і  п'янить,
В  медових  росах  обшир  умивається,
Безмежний  край  із  вітром  гомонить.
Смеркає  день.  Мовчить,  не  озивається.

Цей  трунок  вітер  вкраде  у  степів,
Аби  бджола  в  дзвінких  межах  купалася,
Щоб  дружний  хор  у  простори  злетів,
Й  від  щастя  ніч  зірками  розсипалася.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842908
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.07.2019
автор: Світлана Воскресенська