ген розлягається гнітючий стогін,
й гаптує легкий гомін гір.
бринить орган прогнилий.
тягне вгору пагін,
горобина зростає.
час збігає.
годує цвіллю затлих нір.
стрімкий потік як квінтесенція образи,
торує шлях свій, понад небеса.
коштовна кіптява.
розбиті стрази.
пожовкла шкіра.
пусті вази.
ось де захована краса.
бринить байду́же дужий дуже жук,
в пожовклому жупані серед трав.
хітиновий покрив.
з цементу панцир.
сяйво барв.
земельний канцлер.
жаліє хибно чом він не павук.
студенна суміш стягує серця суворо.
семантика відсутня, серед нас.
для чого ніс.
навіщо вуха.
відсутність зору.
в мізках труха.
і я готовий - для оздоблення прикрас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842881
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.07.2019
автор: Копенгагенська інтерпретація