Ми разом були щасливі.
Кохали, незважаючи на погоду,
Образи, проблеми чи моду.
Коханим бути - велика честь.
Як же добре, що ти у мене є.
Мені подобалось малювати твоє ім’я на піску,
В твоїх руках готова була тонути…
Усім навкруги було байдуже.
Тобі, мабуть, теж?
Твої портрети розірвані,
Зовсім як мої легені.
Лиш у голові так само намальовані
Ті дні, коли ти звався «мій геній».
Тепер ти не мій.
Не мої і руки більше.
Останнім током електричним по спині
Твої доторки намалює вітер…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842820
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.07.2019
автор: Марфа Олександрівна