***
Падіння внутрішніх фортець,
згорання зовнішніх ілюзій...
Де альфа, там уже кінець
на злітній приземлився смузі.
Де сонце - там уже шторми
насипали піску по вінця,
аж небо гримнуло дверми,
терпіння кворум перевівся.
Але золи не треба, ні!
Ще завтра гикнеться немудрим,
коли в зеленому вогні
розчавить лжепророк їх мури.
Коли над пасовиськом тіл
почнуть здойматись врешті душі
розпукнуть істини прості
з прабатьківської ще папуші.
Що легко внутрішніх фортець
зректися в гаморі ілюзій,
в отарі молодих овець
не другу попроситись в друзі.
Що легко запустити в дім
примар відреченням омитих,
та ба, що збутись їх по тім -
то діло довге і несите.
22.07.19 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842767
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.07.2019
автор: Леся Геник