Любий мій серпню,
У хлібному золоті поле.
Густий засріблився
Краплинами синій туман.
Збирається осінь,
Яка моє серце знов коле.
Де стиглі отави
Нагадують нам про роман.
Ми в кожнім снопі
Знаходимо маки червоні.
Волошок не видно,
Вони піднялись в небеса.
Лягають тумани,
Неначе сріблять травам скроні.
Повітря дурманить
Достигла п’янка ковила.
В пахучій стерні
Ми бачили гарні врожаї.
А поки у ній
Взялися густі спориші.
І світиться небо
Таке волошкове й безкрає,
Яке у цю пору
Припало мені до душі.
А вже навесні
По нових хлібах піде хвиля.
Так буде до серпня,
А потім в комору врожай.
І знов спориші
Стерню густо-густо покриють.
Гляди свою землю…
Багатий храни урожай…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842695
Рубрика: Присвячення
дата надходження 22.07.2019
автор: Віталій Назарук