Із Божих усіх див і благ,-
найвище благо - люди,
А Мир, Земля й вода це -клад,-
було так, є і буде...
Від Миру і усіх людей,
народжується - мудрість,
життя наповнене ідей,
на жаль буває й дурість...
Буває нас, людей, гнітить,
недоля й горе мучить...
Та ми вчимося в світі жить,
земля й вода остудить...
Часом говоримо собі,-
вже годі сумувати,
а потім кажемо судьбі,-
тобі нас не зламати...
Й тоді, коли сили малі,
йдемо в природні шати,
подихи рідної землі,
допомагають встати...
Ми сміливіше живемо,
оновлені й мудріші...
В світ білий вдячно несемо,
свої надії й мрії...
І світ приймає тоді нас,
й веде у свої шати,
а ми готові кожен час,
працюючи співати...
Ще вірим ми, що Божий суд,
жде ворогів пихатих,
зупинить злої влади блуд,
ми ж виженем їх з хати...
І будуть люди усі жить
у Мирі і спокої...
Себе і світ, і край любить,
сповнені Миру й волі...
Отож із Божих усіх благ,
найвище благо - люди...
Ми живемо, наводим лад,
і жити в Правді будем...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842684
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 21.07.2019
автор: геометрія