Хоробрий вітер бється об море,
роздути й знищити його він хоче.
Хоче до дна дійти й побачити усе-
який там світ,хто там живе.
Що раз пікірує з розгону-у море дме,
але тільки хвилі до берега несе.
Знову у море-знову хвилі жене,
та море сильніше,не поступається,нейде.
Усе це бачила у той час людина,
і що сказать-придумала вітрила.
Вітер поклав мету і не відступає,
але в той час по морю кораблі ганяє.
Багато вітер і людина сотворили,
вітряк у полі теж придумали-зробили.
Вітер до того,виривав й сушив траву,
ну а тепер, меле усім на хліб муку.
Ось так людина балансує на землі,
бере від сонця-не потупається творити у воді.
Одне -одному допомагаєм у житті,
вітер,вода,сонце,людина а у виграші усі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842500
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.07.2019
автор: Бабич