Ну хіба я зміню хоть щось
в цьому плині життя і смерті,
де нікому ще не вдалось
ні одненької крапки стерти?
Де усі, хто прийшли підуть,
і наступні усі - так само.
Це життя, це незмінна суть
і противитись цьому марно.
Божий промисел навіки,
в чаші дійсності лиш - покора,
не поборена ще ніким
ані нині, ані учора.
І не вродиться завтра теж
хтось величніший за великих,
ладен вийти зі звичних меж,
розмінявши себе на крики.
Бо не вчує усе одно
чорний яструб лункого слова.
Залишається лиш вікно
і відлуння густа полова...
22.03.19 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842498
Рубрика: Нарис
дата надходження 19.07.2019
автор: Леся Геник