ПОЛЯ ПШЕНИЧНІ

І  колосятся  і  леліють,
поля  пшеничні  через  край.
А  свіжим  вітром  гори  віють-
і  пахне  на  столі  духмяний  коровай.

Калина,  що  як  та  дівчина,
оділась  мила  у  різні  кольори.
А  вишита  Українська  сороччина,
є  символом  України-вже  віки.

Моя  Україно-рідна  земле,
на  повні  груди,вдихну  твій  аромат.
Душа  в  середині  аж  терпне,
в  душі  заквітне  буйний  сад.

Ти  рідна  ненько  наша  мила,
вклоняємось  тобі,всі  до  землі.
За  те,що  нас  годуєш  і  родила,
тобі  Українці-дякують  усі.

Хай  віє  вітер,поля  рясніють,
течуть  річки  і  гори  височать.
Нас  не  здолають-не  зможуть,не  посміють,
козацький  дух  невбити,незламать.

Тож  квітне  рідна  Україно,
як  буйний  сад-давай  плоди.
А  ми  всі  скажем-нас  Україна  породила,
ми  Українці-всі  ми  сестри  і  брати.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842388
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.07.2019
автор: Бабич