Від хмар ,пречисте небо посіріло
Втрачаючи колір ,синю синю блакить.
Білий день,як ніч ...в очах, почорніло...
Дощ,пройде...Райдуга,осяє прекрасну мить.
Зійде ,сонце...грозу розвіє вітерець
Замріяно,помилуються красою поети.
Затріпоче крильми маленький горобець
Художник,намалює чудові портрети.
Ранок,увінчає все...сонячним промінням
Натрусить,срібні роси у трави духмяні.
Забуяють, польові квіти цвітінням
душа,вдихне свіжий ковток на світанні.
Лелекою,полину у квітучі поля
Де струменить,дзвенить з джерела ручай.
Там з криниці ,дзюркоче жива вода
А Старий дуб тримає віттям небокрай.
М.Чайківчанка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842342
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 18.07.2019
автор: Чайківчанка