Мехіко

Ну?  Що  тепер?  Питала  вона
Смикаючи  гудзик  на  блузі
В  палаті  була  синя  стіна
І  сіре  покривало  в  чорній  смузі
    Я  думав,  і  ось.
План  такий,   продаю  машину
Беру  кредит,  позичаю  ще  щось...
І  одразу  в  погожу  осінню  днину
Вилітаю  в  Мехіко  
До  спекотних  доріг
Асфальту  що  липне  до  ніг
На  околиці  спекотного  Пуебла
Знайду  підпільного  хірурга
Цікаво  чи  є  в  них  сезонні  скидки
І  чи  беруть  наші  кредитки
     Ось,  скажу  я  йому
Пройшов  крізь  смерть  любов  і  війну
Крізь  вересневу  теплу  житницю
Повз  Бориспільську  митницю
І  щоб  залишити  її  у  строю
Я  тут  перед  тобою  стою
     Продай  мені  серце  чиєсь
Без  документів,  гарантій  і  меж
У  вас  тут  багато  темних  ночей
У  вас  тут  не  прийнято  мати  багато  речей
Для  ваших  нема  різниці  кому
Через  це  ніхто  не  розвяже  війну
Продай  мені  цей  чортів  насос
Без  благань,  молитов  і  погроз
Бо  без  нього  нам  кінець
В  тебе  ж  багато  сердець
     І  поки  я  формував  свій  рух
Повз  купи  любові  і  купи  розрух
Вона  тихо  раділа  з  теплого  сонця
Що  посміхалося  з  палати  віконця

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842272
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.07.2019
автор: Yar_oslav