Уява всіх моїх безсонь,
моя людина загадкова,
не відпускай моїх долонь
та не кажи мені ні слова.
Торкнися поглядом своїм,
що хвилю сколихне бажання,
нехай ця магія без слів
тече до срібного світання...
Ти не чіпай словами ніч,
хай тихо ніжиться в сузір'ях,
щоб єдність наших протиріч
розквітла знов в її обіймах...
Світанок за вікном тремтить,
неначе жилка на зап'ясті,
і розквітає кожна мить
передчуттям простого щастя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842249
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.07.2019
автор: Денисова Елена