Заводять кішок і собак,
Птахів, чи хом’яків для втіхи,
Ну а Дмитро, не знати як,
Завів гарем собі для сміху.
Він гарував на них, бідак,
Не знав ні продиху, ні ласки,
Та не вдавалося ніяк
Пожити, як у східній казці.
Бо кожна прагнула свого,
Інстинкти рвали дах щоднини,
Не міг ніяк дивак Дмитро
Щасливою зробить родину:
Галині треба інший дім,
Марині – поміч та увага,
В Тетяни – тисячі причин,
Щоб заклювати бідолагу,
А як зійдуться вже гуртом,
То хоч біжи куди ховайся,
Такі Гомора і Содом,
Що вдався б до реінкарнацій.
Не милі стали вже й борщі,
Постільні вправи-ритуали,
Постійні грозові дощі
Прогнозом звичним в домі стали.
Та кум Петро поміг, як міг:
Став заглядати на часину,
В Дмитра пробився третій ріг,
Урівноваживши родину.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842239
Рубрика: Гумореска
дата надходження 17.07.2019
автор: Оксана Дністран