Зігріта сонячним теплом Троянда квітне,
Від Вітру подиху тремтить стебло тендітне.
Йому під силу підкорити небо й кручі,
Її ж не в змозі обійнять — шипи колючі.
Пронісся вихором так близько, як ніколи!
Деревам голови схилив, зігнув додолу:
— Дивись, скорились як! Люби! Я — велич! Сила!..
Сльозиться зламане стебло:
— Я ж так любила...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842202
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.07.2019
автор: BeZodnia