БУНТАР

Мені  сказали  щоб  мовчав-я  говорив,
сказали  зупинитись  а  я  ходив.
Усе  життя  своє,я  бунтував-
незрозумілого,чогось  в  житті  шукав.

Я  не  сприймав,що  говорили  мої  батьки,
я  вірив  в  силу  молодості-які  мої  роки.
І  думав,щоб  не  сталося  я  подолаю,
я  молодий,тому  і  краще  за  них  знаю.

Роки  летіли-як  той  птах  у  синім  небі,
я  мріяв,я  робив  усе  тільки  "під  себе".
І  ось  сімя,ось  діти  стали  підростати,
я  хочу  їм,щось  по  батьківськи  підказати.

Та  бачу  все  іде  на    "круги  своя"-
мене  не  розуміє  моя  дітлашня.
Вони  живуть  своїм  кращим  життям,
говорять-не  зрозуміти  батьку  вам.

І  бюсь,говорячи,як  муха  об  те  скло-
вони  не  розуміють  а  їм  усе  рівно.
Я  тільки  хочу,щоб  обминули  помилки  життя,
і  розумію-  вони  мої  сини,вони  такі  як  я.

Тож  колесо  життя  біжить  і  набирає  сили,
і  тільки  маючи  свої  дітей,це  ми  зрозуміли.
Один  Бог  нехай  всіх  діток  береже-
а  прийде  час,бунтарський  дух  утихнне,сам  пройде

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842151
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.07.2019
автор: Бабич