Згадую дитинство Часом і голодне,
воно ж золоте... й босоноге ще...
Щире і пречисте, В спогадах солодке,
та навіть святе... викликає щем...
Світле і мрійливе,
сонцем осяйне.
До щему правдиве,
спогадом війне...
В бідності зростали, До школи ходили
всі після війни... босі і голодні...
Хату будували А нас там навчали
з мамою і ми... вчителі чудові...
Виросли й розбіглись
ми в різні боки...
Спогадом зігрілись
мрії і думки...
В згадки поринаю Бо ж пора дитинства
я майже щодня... найкраща пора...
І знов відчуваю Спогадом пречистим
подих звідтіля... мене звеселя...
Ніби я вернулась
в той далекий час...
І я відновилась,
й буде все гаразд...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842139
Рубрика: Присвячення
дата надходження 16.07.2019
автор: геометрія