Північний вітер…гойдає гілочки,
Листя шепоче… плине прохолода,
У піднебессі, зникають зірочки,
Мандрує ранок, де ж та насолода?
Медове літо, пахке має бути,
Певно в природи, є свої причуди,
Присіла бджілка, не може збагнути,
Морозить лапки, не лечу нікуди!
До небес тягне, огірок суцвіття,
Досягнуть хоче промінчик золотий,
Щоби життя продовжить, хтів зігрітись,
Ніч захолодна і ранок вологий.
Принишкла пташка, до сонечка зирить,
Мов у ряднині, в сіреньких хмаринках,
Що за погода? Здригнеться й не вірить,
Це таке літо? Чом весь час в краплинках?
Пелюстки в купі, дрімають ромашки,
Сонце бариться, дивуються ранку,
А на горбочку сховались мурашки,
Під листям клена, дрімають комашки.
Тепла чекають…. та чи завітає,
А поки ж вітер, ледь куйовдить квіти,
Та все ж в надії, скоро залунає,
Спів веселенький й будуть всі радіти.
12.07. 2019р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841974
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.07.2019
автор: Ніна Незламна