ПЛАЧ СКРИПАЧА

З  посмішкою  скрипка  говорила,  
Потім  сміх  цей  перейшов  у  плач.
Серце  розривалось  і  боліло,
Під  життям  мальованих  невдач.

За  столом  у  самому  куточку,
Парочка  почувши  скрипки  плач.
Вермут  допивали  по  ковточку,
Коли  підійшов  до  них  скрипач.

Тоді  скрипка  просто  заридала,
Друга  в  ній  відкрилася  душа.
І  сльоза  у  вермут  білий  впала,
Коли  пригощали  скрипача.

В  час  отой  сама  заговорила,
Притулившись  міцно  до  плеча.
«Більш  не  в  силі»  -  скрипача  просила,
Та  він  плакав  і  чомусь  мовчав.

І  нараз  спинився,  все  замовкло…
Обірвався  на  хвилину  плач.
В  нього  серце  і  душа  промокли,
Більше  грати  вже  не  міг  скрипач.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841957
Рубрика: Поетична мініатюра
дата надходження 15.07.2019
автор: Віталій Назарук