Як галасливо розлетілися стрижі,
Мов борознили небо гострокрилі.
Роздряпали пером думки шари душі,
Намулені із часом смутком зливи.
Скрипальського плачу, мов оголився нерв.
Розносив вітер сподівання пилу.
Невже до дна зносився внутрішній резерв,
З якого стільки креативу пріло.
Лаштунки розкриваючи перипетій,
Стрижневого хотілося польоту,
Із борозни небесної донеслось: "дій".
З*явилася зі стержня світла квота.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841890
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.07.2019
автор: Світлая (Світлана Пирогова)