(Про створення підземного містечка)
Дратує мене і лякає,
Що з кимось із нас на чолі
Полтава під землю тікає,
Мов, місця нема на землі.
Навіщо від світла тікати?
Чому, всі закрили роти?
І що під землею шукати?
Ми доки іще не кроти?!
Потрібні і небо, і зорі,
Щоб нам домогтися мети.
І дії ми любим прозорі,
Без різної, там темноти.
Бач, справи які загадкові?
У центрі, ще й поруч з «орлом»,
Потрібні місця прибуткові...
-І тут ми йдемо напролом.
Повірте, не місць торгівельних,
Від нас потребує життя.
А дій, більш значних та ретельних,
Чекає від нас майбуття.
Для чого ховаємось в схроні?
І ради якої мети?
Чи може, щоб їх охороні
Лиш, вихід та вхід берегти?
Тож, буде де пива напитись -
Від радощів я верещу.
А ще, при нагоді укритись,
Від холоду там, чи дощу.
Що ж треба для того робити,
Щоб мати там свій «саркофаг»?
Тут гроші потрібно любити,
Для досить міцних переваг.
І буде до тебе довіра,
Почують і твій голосок.
Миттєво міцнішає віра,
Бо й ти там, свій маєш кусок.
Та краще, щоб дурнем не стати,
Щоб зроду ніхто не чіпав,
Іди, без вагань, в депутати,
Щоб право для захисту мав.
І все таки хочу я знати?
Чом ліземо вниз, а не ввись?
-Проблем, коли хочеш не мати,
Сказали мені – Відчепись.
Та грішних не легко злякати,
І діло, хоч тут не моє,
Не варто під землю тікати,
Для цього Россошенці* є.
*Россошинці – місце поховання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841760
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.07.2019
автор: Сідий