До Морока сьогодні в гості
потрапила невипадково...
Насипав мені в жмені злості,
замість цукерок - чорне слово.
Дратованість в моє горнятко
налив з вершками порожнечі.
Немов нажахане малятко
втекти?... Ні, обійму за плечі...
Любов‘ю просочусь під шкіру.
Не Мороком він народився,
Своєму внутрішньому звіру
чомусь покірно підкорився.
Борись! Візьми мене за руку,
Пусти на волю душу-бранку...
Всміхнувся, чорну зняв перуку.
Став Морок Сонцем на світанку...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841687
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.07.2019
автор: Ірин Ка