І ДЕНЬ І НІЧ…

І  день  і  ніч  і  день  і  ніч-
ось  так  старіє  білий  світ.
Життя  ось  так  наше  минає,
а  старість  до  землі  нас  нахиляє.

Схиливши  голову-йдемо,
життєву  ношу,нашу  несемо.
Незамічаючи,що  ноша  не  легка,
прискорюємо  крок  а  сили  вже  нема.

Не  озираючись  штовхаємось  щоб  йти,
просунувшись-давай  що  сил  бігти.
А  що  позаді-позаді  все  життя,
життя  прожив  а  хто  в  нім  я?

Прожив  життя  а  ще  нежив  для  себе-
завжди  було  щось  в  чомусь  були  потреби.
Хоч  слава  Богу  живу-не  жебракую,
але  щоб  так  якось  і  негараздую.

І  розумію,що  статок-це  життя,
більшого  богатства  у  мене  не  було  і  нема.
Та  у  суєті  життєвій  про  нього  всі  забули,
як  обміняли  ми  життя  нагроші-і  не  збагнули.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841668
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.07.2019
автор: Бабич