У моря в пізній вечір ти стояла
Та милувалася красою навкруги
Дивилась, посміхалась, міркувала
Я віднайшов тебе, о мила — ти?
Вмить у очах твоїх, мов тисячі зірок зайня'лись
Мов полум'я велике запалало уночі
І навіть хвилі на воді нестримно засміялись
Відчуло все, що двоє одне одного знайшли
Я тво'ї руки взяв, по берегу крокуєм
Палають зорі, море, поруч — ти
Чи щастя більше у житті відчуєм
Чи глибше чим вже є можливо досягти
Я біля твоїх ніг схилився, ніжно обіймаю
Яке то дивне, неповторне почуття
Вбрання твоє — легенько вітер бавиться, торкає
Яка ти дивовижна, невимовна є твоя краса
Ніч перейшла, вже ранок розквітає
З тобою ніч усю прокрокував
Тобі вже йти, пробач, не відпускаю
Та головного ще і не сказав
О мила, почуття є більші слів, тому і не збагнути —
Цю казку, у котрій живеш ти у мені
Я буду знову йти, щоб розчинятися в тобі, та щоб тонути
Бо твоє полум'я в моїй душі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841632
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.07.2019
автор: Witer