Спека море малює в уяві,
Спека пише на працю наклеп,
Спека знається у своїй справі
І готує чимало халеп...
Вимагає спокусам покори,
Плавить розум у домнах мізків...
Знову море в очах, знову море
Й щось всередині з льодом візків.
Спека. Мліє собака на сіні,
А мала практикує стриптиз...
Спека — ню, спека — конкурс бікіні,
Без надії отримати приз...
Потекла й вигорає палітра,
Спека бавиться в ретро-фільтри,
Розчиняє асфальт у повітрі,
Підіймає його догори...
Заганяє малечу у воду
І не вигнати їх із води!
Спека витіснила прохолоду,
Вже немає й подітись куди...
Не сховатись надовго від неї,
Справи кличуть, то ж як не крути,
Спека зробить погоду своєю,
Ну а нам залишається йти...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841619
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 12.07.2019
автор: Ніколя Петрович