Без надії відпускайте

Не  шукай  його,  а  ти  не  шукай  її!
Усе  пройшло,  -  уже  в  минулім  часі.  
Мов  гірке,  а  колись  ще  солодке  вино,
Що  стоїть  на  столі,  і  до  нього  вже  не  торкались  ні  разу.

Пробач  йому  все,  а  ти  прости  все  їй!
Дарма,  що  тоді  не  розійшлися  одразу,  -
У  серці  жевріла  краплинка  надії  із  мрій  
Та  цього  як  виявилося  було  недостатньо.

Відпусти  його  і  ти  забудь  її!
Тільки  на  останок  залиште  віру  в  прекрасне.
Не  побачить  він  більше  ті  очі  її  чарівні
І  його  ясний  погляд  для  неї  назавжди  погасне.

Не  вірте  нікому,  що  знову  оживе
Те,  що  не  має  місця  бути,  
Бо  якщо  не  зберегли,  а  втратили  усе,  -
Не  майте  наміру  щось  потім  повернути.

Дивіться,  щоб  не  заблукати  у  бездушші
І  в  розпачі  не  побажати  хвилі  зла,
Бо  якби  хотіли  ви  в  коханні  ще  горіти,
То  точно    б  не  палили  все  до  тла.


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841601
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.07.2019
автор: Наталія🌷