Плесо Світязя заспокоїлось,
Мов збирається йти до сну.
Мене озеро удостоїло
Стріти мавку тут чарівну.
Небеса у нім відбиваються,
Зорі світяться у воді.
До цих пір любов відзивається,
Ми були тоді молоді.
Солов’ї в лісах заливаються,
Стоголосі тут солов’ї.
Світязь повний чар, де кохаються,
Неповторний край на землі.
А кругом ліси перламутрові,
Де красуються явори.
Залишилися в серці перлами,
Рідні світязькі вечори.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841511
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.07.2019
автор: Віталій Назарук