Роки летяь,спішать... та нащо швидко так,
Адже здається, ми і зовсім не жили,
Не розпізнали, ні, того дитинства смак,
На жаль, весняний час, так давно збіг, милий.
Попали в літо, де кохання наче сон,
Молодим подихом, дмухає вітерець,
Птахи оспівують, голоси в унісон,
Мить найдорожча,одурманив нас чебрець.
Чи насміялися, чи налюбилися?
Ловили зіроньку, яка зігріла нас,
Та чи все встигли? Дітки народилися,
Те життя бачилось, як незабутній вальс.
Турботи, клопоти, життя не квіточки,
Долі довірились, хоч й сумнівалися,
Роки проходили… збирали ягідки,
Та чи життям своїм насолодилися?
Осіння музика… Сердечка б`ються в такт,
Під сяйвом місячним, з тобою шлях пройшли,
Роки летяь, спішать.. Та нащо швидко так?
Адже здається, ми і зовсім не жили.
02. 07.2019р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841328
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.07.2019
автор: Ніна Незламна