Двори стояли
Бігала там дітвора
А роки так невпинно минали
Що до школи настала іти пора
А в батьків вже перша сивина проступа
І з слізьми провожають у школу дитя
Бо роки так нещадно мина
І знову для себе дитя робить відкриття
Так невпинно роки минають
Дитину в університет батьки відправляють
А по щоці у них сльози стікають
Лиш добра дитині бажають
І ось настав той день
Що подвір я пустіє без сміху
Кожен день як будень
Батьки шукають у роботі втіху
Подвір я трохи зароста
Бо по ньому не ходить дитя
Хата немов пуста
Немов зупинилося життя
Настав момент коли прийшло дитя
Тепер внуча любить бабусю й дідуся
Повернулось на подвір я життя
Внуча підійде й ніжно обійме дідуся
А бабі допоможе клумбувати
Починають в мить вони забувати
Що роки нещадно минають
Бо поряд діти виростають
Цінуйте батьків та любіть
Найцінніший дарунок вони вам дали
Ви головне його не згубіть
Знайдіть хвилинку і їм подзвоніть
Бо життя вам вони дарували
І всю душу у вас вклали.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841296
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.07.2019
автор: Олена Дибель