Переправа

На  річці  поміж  заходом  і  сходом
За  тьмою  днів,  що  склалися  в  роки  –
Одні  гребуть  у  напрямку  свободи,
А  інші  вперто  тягнуть  в  батраки.

Небачене  хитросплетіння  долі,
Як  тільки  день  –  всі  наче  заодно,
Заходяться  у  прагненні  до  волі...
А  тільки  ніч  –  знов  лізуть  у  багно.

І  не  було  б  нічого  в  тім  страшного
Якби  мав  кожен  свій  окремий  пліт,
Щоб  обирати  власноруч  дорогу
Чи  навіть  відшукати  інший  світ.

Минає  день.  Ледь-ледь  не  рвуться  жили.
Та  знову  ніч  готує  вороття.
Або  стрибай  і  геть  пливи  щосили,
Або  борись  із  бранцями  життя.

Рубай  канат!  І  далі  будь  що  буде.
Ріка  сама  до  берега  приб'є.
Кого  не  змиє,  з  того  будуть  люди.
А  там  як  завжди:  Кожному  своє.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841239
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.07.2019
автор: Сергій Вітер