Я тебе пробачити не в силі,
Боже мій! – поглянь, яка краса
Вітер коси гне верби похилі,
Заграючи плачуть небеса
Ми з тобою вже давно не діти
Наша юність- вічна боротьба
Прийде час - і будемо радіти.
Прийде час і зникне ворожба
Я давно плюю на ідеали
Хто придумав цей манірний стрій? -
Все віддам, щоб тільки зустрічали
Очі милі в темряві пустій
Я тебе пробачити не в силі,
Закриваю очі – образ твій
Підкоряєш ти мене навиліт
Змахом нецілованих ще вій
І пливе байдуже сьогодення,
Крутиться у хаосі подій,
Я тепер усе своє натхнення
Інвестую в човник із надій
Хай пливе, нехай мене дурманить
Хто сказав, що не дістатись дна
В серці оповитому туманом
Будеш вічна, стигла, не одна
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840883
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.07.2019
автор: Тарас Слобода