Вже нічка літня з зорями прощалась,
Коли схід неба ледь порозовів,
І перша пісня з тишею вінчалась.
Ба, соловей в саду її завів.
Рань напівсонну пісня сколихнула
Та й розчинилась у рясній росі,
Тоді трава їй радо посміхнулась.
Вона людських не чула голосів…
А коли ранок дивносонцеокий
Повільно розіпне сатин небес,
Збере ті роси сонячний неспокій.
То рай новий на цій землі воскрес!
31.03.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840683
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.07.2019
автор: Ганна Верес