Біжить авто. Поміж густих ланів
Дорога в’ється плавним серпантином.
І долітає запах з берегів
Від гречки, конюшини і люпину.
Зелене море хвилями рябить,
Суцвіття пишні вітром оповиті.
Спіймавши літа життєдайну мить,
Сюркоче коник, схований у житі.
А вдалині високі і стрункі
Вп’ялися в небо стебла кукурудзи.
На їх верхівках білі і легкі
Хмарини всілись, як смішні картузи.
Ще милі зо дві і у жовтий тон
Природа пофарбує все довкола.
Це соняхи беруть у свій полон,
Неначе сонце прилягло на поле.
Спинитися. Поринути в красу.
У розсип квітів поглядом упасти.
Як на журбу не гаяти часу́,
Прийдуть хвилини, викупані в щасті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840585
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 01.07.2019
автор: Світлана Вітер