ПОДІЛЬСЬКА ЛИПА

Між  широких  лугів,  там  де  коні  іржуть,
Стара  липа  стоїть  одинока.
Тут  вітри  круглий  рік,  наче  бджоли  гудуть,
Білі  хмари  злітають  високо.

Пахне  медом  смачним    біля  липи  щодня,
Навіть  в  люту  сніжну    хуртовину.
Прив’язати  тут  можна  з  дороги  коня,
Віднайти  споришеву  стежину.

А  коли  час  приходить  вона  зацвіте,
Наче  вулій  сідає  на  липу.
Одягає  красуня  вбрання  золоте,
Наче  золото  зверху  хтось  сипав.

Пр:  Липо  подільська  –  дерево  роду,
Квітнеш  у  нашій  душі.
Наче  сестричка,  пишна  на  вроду,
Ти,  мов  маяк  у  тиші.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840465
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.06.2019
автор: Віталій Назарук