Без колючок

Люди  колються  нерівностями  своїх  орбіт,
Колючки  випускають  назовні  неначе  зброю...
Не  любов  притягають  до  себе,  а  стільки  бід
У  постійній  готовності  до  власного  болю.

І  відрощують  колючки  всу́переч  власних  мрій,
Колють  душі  собі,  і  усім  навколо.
Розуміння  немає,  лиш  втрата  своїх  надій
На  почутість  і  лагідне,  щире  слово.

Все  так  складно,  хоча  насправді  -  все  просто  так.
І  відомі  усім  Найвищі  Закони  -  
"Що  віддаш  -  те  й  отримаєш",  але  більшість  бідак,
як  в  тумані  біжать  свої  перегони...

Їм  замало  усього,  у  них  -  марафон,
Ілюзорних  призів  маячня  далека,
Переходять  для  цього  свій  Рубікон,
На  початку  зробивши  "фальшстарт"  в  небезпеку.

Закон  Джунглів  сповідують  -  
"Вижива  -хто  спритніший,  і  той  -  у  кого  сила".
Та  насправді,  ми  створені  для  добра,  
Ми  -  не  звірі,  по  суті  -  ми  Боже  диво.

Не  намажеш  на  хліб  ти  свої  почуття,
Добре  серце  не  купиш,  до  чого  тут  гроші?
Ким  ти  є,  так  і  бачиш  цей  світ  і  життя,
А  вони  є  прекрасні,  і  навіть  досить!!!

Не  приймай  Королівство  кривих  дзеркал,
Важко  вийти  вже  звідти,  хоч  хід  є  і  вихід.
Все  залежить  від  тебе  -  який  ти  сам,
Ким  ти  є,  і  у  чому  Твоя  втіха.

І,  якщо  торкаєшся  інших  душ,
Залишай  по  собі  відчуття  приємні,
Не  болючі  і  не  вогне́нні,
А  що  схожі  на  ніжність  трояндових  уст.
 

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840432
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.06.2019
автор: Tanita N