Коли розправить вітер плечі,
Дерева з коренями рве.
Чорніють хмари з колотнечі,
Як звір, навколо все реве.
Він в ці хвилини ненаситний,
Все жертву, жертву подавай.
І лише дуб встояв столітній,
І не пустив безумство в гай.
Затупотів зі злості вітер,
В спіраль скрутився чи трубу,
У камінь ноги з пилу витер,
І кинув його на вербу.
Почав ламати все навколо
І зливу з хмари вибивав.
В саду зірвав всі матіоли
І все кружляв, стогнав, жбурляв.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840413
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.06.2019
автор: Східний