Не сказані слова, не здійснені всі дії
Залишені в пустелі, ті мрії на надії.
В чим винні ми? Чому так завинили?
Чому?
Чому ж надії схоронили?
Чому тих сил не вистачає,
Та серце кров'ю обливає.
Життя пішло на спад...
Пекельне явище та Ад
Слова почуті... вбивають душу...
Щоночі просипатися я мушу
Щоб тую біль залити в серці...
Заснути аж до смерті...
Страшний я бачу сон щоночі.
Гарненьке кошеня, дивиться у очі.
Приємне, миле та розумне...
Раптово стрибаЄ, бездумне.
До крові серце роздира,
Шматує кігтями... І серце відмира...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840322
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.06.2019
автор: Сергій8