Поглядом гори досягну,
Де сині смереки мов дим.
Задивлюся на повінь весняну,
Знов відчую себе молодим.
Візьму косу і в ранкові роси,
Заспіває коса, забринить.
Сінокоси мої, сінокоси ,
Поверніться до мене на мить.
Серце в грудях немов заворкує,
Тут колись я родився і ріс.
І зозуля роки порахує,
Й журавель прилетить на покіс.
Знову ноги оброшу об роси,
У похиленій хвилі трави.
Сінокоси мої, сінокоси,
Поверніться до мене ще ви.
Поверніть ще мені мої крила,
Щоб тепло від душі полилось.
Щоб криниця думок заіскрила,
Щоб останнє бажання збулось.
Візьму косу і в ранкові роси ,
Заспіває коса , забринить.
Поверніться мої сінокоси,
Поки ще не обірвана нить.
Бабче 1997р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840304
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.06.2019
автор: Мартинюк Надвірнянський