У полі

Моя  любов  –  у  полі  працювала
Втомилася,  та  сіла  на  траві
Вже  й  сонце  десь  за  обрієм  сідало
Не  встигла,  не  зробила  справи  всі

А  руки  тво́ї  –  й  спокою  не  знали
Спекотне  сонце  попалило  їх
Нехай  тепер  відпочивають
Всю  втому  поцілунком  забираю  з  них

На  хвилю  ти  закрила  очі,  та  й  заснула
Бо  тіло  немічне  дає  своє
Вечірня  прохолода  тебе  огорнула
О  щастя  неповторне    ти  моє

Скуйовдилось  волосся  все  твоє,  на  плечі  впало
Але  додало  цим  –  якоїсь  невимовної  краси
Нехай  митці  Мадонну  малювали
Мені  найбільша  насолода  –  ти

І  хай  вбрання  твоє  –  з  простої  є  тканини
Мені  відомих  не  потрібно    кутюр′є
Ми  всі  є  Твориво  Творця,  та  з  однієї  глини
Ти  королева  й  так  для  мене  є

Тебе  на  руки  тихо  я  візьму,  та  підіймаю
Доволі  вже  турбот  сьогоднішнього  дня
В  хатину  ніжно  занесу,  та  промовляю
Не  прокидайся,  спи  –  любов  моя

Всю  втому  ніч  зітре,  Всевишній  ранок  підготує
Природа  сил  додасть  нови́х
Насправді  щастя  –  кожен  день  дарує
Благословення  Бог  дає,  але  побачити  потрібно  їх

І  знову  день  ти  будеш  працювати
Але  до  тебе  долетить  любов  моя
Про  тебе  буду  мріяти,  вірші  складати  й  міркувати
О  дивовижна  квітка  у  полях!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840125
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.06.2019
автор: Witer