Блукали по світах чужих роками,
Шукали рідну душу між людей,
То квіти, то каміння під ногами,
То посмішка, то сльози із очей.
То вітер, то сніги сріблясто-білі,
То сонце, то дощі в обличчя ллють,
Змордовані, зі шрамами на тілі
Пустелями життя щодня бредуть.
Тікала з душ за обрій тихо віра,
І сумнів знов гудів, неначе жук,
Ішли в пісках, мов два голодних звіра,
Кришилися надії з теплих рук.
Господь побачив дві душі самотні,
Відправив свого Ангела з небес,
А він з'єднав і їх і схожих сотні,
І світ, неначе заново воскрес...
Серця в єдине злилися навіки,
Загублені знайшлися на землі,
І як стають єдиним морем ріки,
Так сонцем стали дві ясні зорі.
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840088
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.06.2019
автор: Sukhovilova