Зарубцювалися рани. Потрібно зняти бинти.
Та, якщо чесно, між люди не хочу йти.
Як зрозуміти: де свої, де чужі?
Сонце і літо в мені уже на межі.
Заглядаю у осінь, рожеву, як сухе вино:
Опустілий келих і помутніле дно…
Я наче тінь, на невидимій всім стіні,
Слова протиріч не дають спокою в сні.
Чи все устигну, чи сьоме небо іще віднайду?
До місяця, навколо зірок і назад пройду.
Вкладу у скриньку і викину розпач-біду,
Чи чогось досягну і врешті себе знайду?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840063
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.06.2019
автор: Олеся Лісова