* * *
Я вглядуюсь в небо та бачу тебе
У білій хмаринці, що он там пропливає.
А небо високе й усе голубе,
А отій висоті кінця краю немає.
Берізкою ніжною наснилась мені,
Голівку у задумі униз похилила.
Віддав би багатства усі неземні
Та доля по – іншому все учинила.
Вже серце не плаче, воно лиш щемить,
А сльози упали осіннім дощем.
Так хочеться вірити, що прийде та мить,
Усе, що минуло, повернеться ще.
Розквітлою квіткою ти прийдеш весною,
Тим дощиком теплим, щоб усе окропити.
Й літа всі найкращі ти поряд зі мною
Й не зможе ніщо нас обох розлучити.
9.10.2014р.(Михайло Чир із збірки "Коханій"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840051
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.06.2019
автор: Михайло Чир