А зозуля закувала рано-вранці на зорі…

А  зозуля  закувала  рано-вранці  на  зорі,
Сонце  лагідно  стрічала,  облітала  димарі,
В  кожну  хатку  зазирала,  нагадала  :  «А  я  є!»,
У  селі  всі  рахували,  як  пустуночка  кує…
Заховалась  у  ліщині  та  чекає  сизу  ніч,
Скелі  встали  старовинні,  ключик  мають  від  сторіч,
Пташка  спритно  підстрибнула,  просить  тихо  :  «Поможіть!...»,
Колись  в  вічність  зазирнула,  марить  нею  кожну  мить.
Підійшов  владика  часу  (сива  в  нього  борода),
Посох  різко  підіймає  –  зникла  птаха,  от  біда,
У  годинник  оселилась,  серце  –  точений  метал,
І  співає  щогодини  –  має  новий  п'єдестал.
За  вікном  шумить  ліщина,  а  зозуленьки  нема,
Зажурилася  дівчина,  бо  чекала,  а  дарма….  


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839882
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.06.2019
автор: Galkka2