ДВАНАДЦЯТИЙ СОНЕТ

Ти  справедливо  дорікаєш,  любове  моя,
Що  справжнім  і  чистим  думкам  непотрібні  безглузді  ремарки,
Що  не  потребують  роз’яснень  вірою  взяті  слова,
Та  наче  навмисно  з  пам’яті  сходить  обеліск  Ремарка.

Пригадую  поета  Бамбуса  і  другий  похід  його  до  публічного  дому,
І  Залізну  Кобилу  фрау  Бекман,  до  кімнати  якої  постукав  цнотливий  поет,
І  збайдужіння  його  уяви  в  розмарених  образах  невідомого,
І  те,  що  йому  не  вдалось  завершити  злощасний  дванадцятий  сонет.

Я  подумав  –  чи  не  станеш  і  ти  моїм  дванадцятим  сонетом…
І  не  в  тому  річ,  що  я  не  Бамбус,  а  ти,  аж  ніяк,  не  фрау  Бекман,  -
Вони  повстають  з  «Чорного  обеліску»  доволі  розмитим  портретом,
Та  я  передбачив  для  нас  і  цю  можливу  літературну  небезпеку.
Бо  передбачити  в  серці  розумом  –  це  спроба  піднятись  на  пальцях  ніг,
І  не  тільки  фізично,  а  й  духом  відбившись  у  слові,
Тому  написаний  дванадцятий  сонет  для  тебе,  -  
                                                                                               це,  мабуть  і  є  найголовніша  прикмета  любові.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839877
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.06.2019
автор: Володимир Каразуб