Руки геть від моєї мови!
Наносилася ланцюгів.
Скільки випито з неї крови!
Скільки шрамів від батогів
Їй лишили свої й заброди
І на спині, і на устах!
Скільки гнали із генів роду!
Очі ж їла її краса.
Дайте мові моїй розвою!
Досить шлях їй плести зі змов!
Хай возсяде на трон без бою,
Вільно чується поміж мов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839876
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.06.2019
автор: Крилата (Любов Пікас)