Тихенько тече Левада, сріблиться надчиста гладь,
Рядко́м очеретів буйних хвильки дрібні біжать.
Пахне квітками, зіллям... аж перехоплює дух.
Сіла в траву з головою. Тихо. Наводжу слух.
Шурхіт осоки вчувся, тож затаїлась вмить,
Світло-зелене листя ледь на вітрí дрижить.
Враз, мов тоненькі стріли, звідкись взялися бáбки*,
Срібні, прозорі крила, як павутинки лапкú.
Може, вони кусають (мені лиш минуло п’ять)?
Мама город наш поле, нíкого запитать…
Маю вербовий прутик, враз – і махну по воді:
Ну ж бо, мерщій втікайте, бáбки ви голубі!
З-поміж зеленої ряски висунувсь павучок,
Йде по воді й не тоне, жвавий який дивачок.
Певно, не їв сьогодні, лéгкий, як в гуски пір’я.
Ближче повзе до мене, страшно, нема довір’я.
Робить водою кола, довруж розставлених ніг,
Мабуть, шукає хатку, де би то він приліг.
Впало у воду небо. Гляну – таке ж наді мною,
Хмáрки – цукрова пудра, хлюпну ледь-ледь рукою.
Кладка – вузенька дошка, півники* манять цвітом,
Йду під вербу розлогу, нюхаю – пахнуть літом.
Світ – на шнурках колиска, поміж гілок звисає,
Сонце – медова миска – поміж хмарин блукає.
Вчулось далеко: «Доню!» Мати додому кличе.
Швидко біжу до хати стежкою ближче й ближче.
В білій хустині рідна жде мене на городі.
Два оберемки квітів нені несу сьогодні.
Кажуть, що рай на небі, рай – то моє дитинство,
Скільки його пам’ятаю, сяє в душі барвисто…
Бабки* (Odonata, рос. Стрекоза) — ряд комах.
Пі́вники *(Iris) — рід рослин з родини півникових.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839868
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.06.2019
автор: ГАЛИНА КОРИЗМА